ALLEGRI

31. Якість та конкурентоспроможність продукції (послуг)

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи ішого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї та порівняння з відповідними базовими показниками за фіксо­ваних умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає ви­значення абсолютного, відносного, перспективного та оптималь­ного її рівнів.

Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять об­численням вибраних для його вимірювання показників, не порівню­ючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів.

Відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляєть­ся (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показ­никами якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного про­гресу і вимог споживачів мусить постійно зростати.

Перспективний рівень якості враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки.

Усі показники якості виробів поділяють на дві групи:

Перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості ;

Друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.

Якість (технічний рівень) знарядь праці характеризують такими показниками як:

Надійність — властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановле­них межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації, її оцінюють строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

Система одиничних показників якості продукції за групами

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (осво­юються) виробництвом, застосовують такі методи:

Об’єктивний метод, який полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.

Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властиво­стей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують бало­ву систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці (відмінно», «добре», задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів.

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів технічних умов. Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що їх беруть за одиницю.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути інтегральний показник, який обчислюється через порівняння корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифме­тичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів ва­гомості всіх розрахункових показників.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції

Конкурентоспроможність продукції — сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конк­ретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати:

— конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до про­понованого на ринку товару;

— можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

— розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

— очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів

— визначальні параметри продукції основних конкурентів;

— найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

— термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Конкурентоспроможність конкретного об’єкта бажано вимірювати кількісно, для цього необхідно визначити корисний ефект об’єкта та сукупні витрати протягом його життєвого циклу.

Корисний ефект — це віддача об’єкта, інтегральний показник, що розраховується на підставі окремих об’єктивних показників якості об’єкта, котрі задовольняють ту чи іншу конкретну потребу. Його можна вимірювати в натуральних одиницях , грошо­вому виразі або в умовних балах .

Сукупні витрати протягом життєвого циклу — це ті витрати, які обов’язково потрібно зробити, щоб одержати від об’єкта відповідний корисний ефект.

Кількісну оцінку конкурентоспроможності однопараметричних об’єктів можна зробити, ко­ристуючись формулою

Кп = Еоп / Епк * k’1*k’2*k’n ,

де К_п — конкурентоспроможність продукції на конкретному ринку, частка одиниці;

Е_оп, Е_пк — ефективність відповідно оцінюваної продукції і продукції-конкурента, одиниця корисного ефекту/одиниця валюти;

k’1,k’2,k’n — коригуючі коефіцієнти, що враховують конкурентні переваги.

Ефективність продукції [Е оп(пк)] визначається зіставленням її корисного ефекту за нормативний строк служби (Е_кнс) із сукупними витратами протягом життєвого циклу (Всжц ), тобто

^Еоп(пк) = ^Екнс/^Всжц

32. Економічна безпека підприємства: характеристика, оцінка та основні напрями організації

Економічна безпека фірми – це такий стан корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобіганням внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Сукупний критерій оцінки економічної безпеки

де Кі – величина окремого критерію за і-тою функціональною складовою;

di – питома вагозначущості її функціональної складової;

n – кількість функціональних складових економічної безпеки підприємства. Оцінка рівня економічної безпеки здійснюється порівнюванням розрахункових значень Ксеб із реальними величинами цього показника по підприємству, що аналізується, а також по аналогічним суб’єктам.

Функціональні складові економічної безпеки підприємства (одночасно напрямки її організації):

– Фінансова – досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів;

– Інтелектуальна й кадрова – збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства, ефективне управління персоналом;

– Техніко-технологічна – ступінь відповідності застосовуваних на підприємстві технологій сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів;

– Політико-правова – усебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства;

– Інформаційна – ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства;

– Екологічна – дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля;

Силова — забезпечення фізичної безпеки працівників фірми (передовсім керівників) і збереження майна.

Страница КАРТА сайта содержит список всех записей с ССЫЛКАМИ.