ALLEGRI

Сутність диверсифікації та її класифікація

Методи зниження ступеню ризику спрямовані на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених втрат. Найпоширенішим серед сукупності цих методів є диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними поміж собою. Існує багато різновидів диверсифікацій. Так, Г. Клейнер розрізняє:

— диверсифікацію діяльності (збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту продукції чи спектра послуг, орієнтація на різні соціальні групи споживачів, на підприємства різних регіонів);

— диверсифікацію ринків збуту (діяльність одночасно на декількох ринках збуту, розподіл поставок між значною кількістю споживачів);

— диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів (взаємодія зі значною кількістю постачальників).

Види диверсифікації:

— Виробнича (збільшення асортименту продукції (послуг))

— Фінансова (купівля частки, акцій чи інших цінних паперів підприємств; придбання цінних паперів або частки в фінансових інститутах (банках, інвестиційних фондах), відкриття в них депозитних рахунків).

Виробнича може відбуватися за одним з наступних напрямів:

— однорідна диверсифікація (виробництво продукції, аналогічної тій, що випускається, за винятком деяких незначних параметрів);

— відносно-однорідна (однорідність техніко-технологічних ознак виробництва продукції, ідентичність споживчої вартості товарів);

— умовно-однорідна (відсутність спільних техніко-технологічних характеристик, відносна ідентичність споживчої вартості);

— різнорідна (повна або майже повна відсутність будь-яких зв’язків між базовим та новим продуктами) диверсифікації.

Метод диверсифікації дозволяє знизити виробничі, комерційні та інвестиційні ризики. Наприклад, зниження інвестиційних ризиків відбувається через формування оптимального портфелю цінних паперів. На жаль за допомогою диверсифікації не можливо зменшити системні ризики, обумовлені станом економіки та пов’язаними з такими факторами, як: зміна банківської ставки, грошової політики тощо, очікування кризи.

Формуючи інвестиційний портфель акцій, інвестори намагаються при мінімальному ризику отримати максимальний прибуток. Основні принципи роботи на ринку цінних паперів відповідають розумній диверсифікації коштів — процесу розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення капіталу з метою зниження ступеня ризику, забезпечення більшої стійкості прибутків за будь-яких коливань дивідендів і ринкових цін на цінні папери.

Загальне правило інвестора щодо диверсифікації — необхідно прагнути розподілити вкладення між такими видами активів, які показали за минулі роки: різну щільність зв’язку (кореляцію) із загальноринковими цінами (індексами); протилежну фазу коливання норми прибутку між собою (цін) всередині портфеля.

Страница КАРТА сайта содержит список всех записей с ССЫЛКАМИ.