ALLEGRI

12. Оцінка, класифікація та структура основних фондів підприємства

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовленої продукції частинами в міру споживання. Найбільше значення на практиці має видова класифікація основних фондів. Так, на її основі розрізняють такі види основних фондів: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, інші основні фонди. Існує також поділ основних фондів на дві частини:

— активну (яка безпосередньо приймає участь у виробничому процесі)

— пасивну (що створює умови для здійснення процесу виробництва).

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає видову структуру основних фондів. За інших рівних умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів основними серед яких є:

— виробничо-технологічні особливості підприємства

— НТП

— ступінь розвитку різних форм організації виробництва

— відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових ОФ

— вартість будівництва виробничих обєктів і рівень цін на технологічне устаткування

— територіальне розміщення підприємства.

13. Показники ефективності використання основних фондів

1. Узагальнюючі:

– Фондовіддача (за показниками обсягу продукції) = обсяг товарної продукції / величина основних фондів

– Фондовіддача (за прибутком) = прибуток / величина основних фондів = рентабельність ОФ

– Фондомісткість = 1 / фондовіддача

2. Устаткування виробничих площ

– Коеф використання наявного (установленого) устаткування

– Коеф змінності роботи устаткування = загальна кількість відпрацьованих машинозмін за добу / кількість одиниць встановленого устаткування

– Коеф використання календарного (режимного) фонду часу

– Коеф інтенсивного навантаження устаткування = кількість виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності устаткування

– Коеф напруженості використання (устаткування, виробничих площ) = випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площ).

14. Знос, амортизація та відтворення основних фондів

ОФ протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто вартості – економічного спрацювання. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величини з урахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень технічного стану. Відносну величину економічного спрацювання окремої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів визначають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої вартості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної балансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом НТП. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.

Ступінь техніко-економічного старіння засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта Ктес.

К тес= 1-В1/Во*По/П1

Де Во,В1 – повна вартість (ціна ) застосованого й нового засобів праці; По, П1 – відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрат на їхнє експлуатаційне обслуговування.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація ОФ – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини ОФ кожне підприємство робить амортизаційні відрахування. Ці відрахування включають до собівартості продукції.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості ОФ. Норма амортизаційних відрахувань

Нав=(Ф-Л)/(А*Ф)*100, де Ф- балансова вартість ОФ, Л- ліквідаційна вартість ОФ;

АН – амортизаційний період ОФ.

15. Елементний склад та оцінка нематеріальних ресурсів і активів підприємства

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду які не мають матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання.

Нематеріальні ресурси – об’єкти інтелектуальної власності:

– Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції)

– Об’єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами (твори в галузі науки, літератури та мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних, типології інтегральних мікросхем, права виконавців)

– Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, “ноу-хау”, комерційні таємниці)

Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу. Склад НМА:

– Права, що з’являються внаслідок володіння підприємством (1-патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, 2-свідоцтва на знаки для товарів і послуг, фірмове найменування)

– Права на авторські права (твори науки, літератури, мистецтва, …) та суміжні права (права виконавців, організації мовлення)

– Права на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, “ноу-хау”, комерційні таємниці)

– Права на користування земельними ділянками та природними ресурсами

– Монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів, включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності

– Організаційні витрати на створення підприємства

– Права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Патент — это документ, дающий лицу или организации исключительные права на изобретение , промышленный образец, полезную модель.

Свидетельство – документ на товарный знак.

Авторское право – система правовых норм, определяющих положение авторв и их отношения с другими контрагентами.

Реализация права собственности: 1) путем использования самим собственником, 2) путем передачи такого права другой заинтересовааной стороне в форме лицензионного соглашения.

Лицензия — разрешение использовать техническое достижение или другие нематериальные ресурсы в течение определенного срока за определенное вознаграждение. Виды лицензий (разрешений): добровольное, принудительное, обычное, исключительное , полное, патентное, безпатентное.

НМА підлягають амортизації, норму установлює підприємство залежно від строку використання НМА, якщо це неможливо, то приймається 10%, тобто 10 років використання.

Оцінка вартості нематеріальних активів проводиться в певній послідовності і включає такі етапи:

– обстеження НМА (персвідчення в наявності НМА)

– правова експертиза (ідентифікація прав власності на НМА)

– з’ясування типу вартості, що визначається, і вибір відповідного методу (методів) оцінки вартості (типи вартості – інвентарна (для інвентаризації в бух обліку та постанови на баланс) та ринкова (для визначення платежів за комерційного використання майна))

– формування інформаційної бази для проведення оцінки (характеристика об’єктів, джерела отримання прибутків, опис ринку об’єктів, витрати на придбання, собівартість і ціна товару з використанням НМА, ризики придбання та використання НМА, чистий прибуток від використання НМА)

– розрахунки вартості нематеріальних активів за вибраними методами

– підготовка звіту про оцінку (вступ, опис об’єктів НМА, характеристика видів вартості, обґрунтування методу оцінки, аналіз зібраної інформації, розрахунок оцінки вартості НМА, інше).

Методи оцінки:

– Витратний (м-д початкових витрат, м-д вартості заміщення, м-д відновної вартості)

– Прибутковий (м-д капіталізації прибутку, м-д дисконтування майбутніх грошових потоків)

– Ринковий (м-д порівняльного аналізу продажу, м-д звільнення від роялті).

Страница КАРТА сайта содержит список всех записей с ССЫЛКАМИ.