Модели принятия хозяйственных решений и их признаки

Основні моделі прийняття господарських рішень та їх ознаки

Технологія прийняття рішень — це сукупність методів та засобів перетворення початкових матеріальних ресурсів, інформації та інших компонентів “входу” системи в товар та інші компоненти її “виходу”. Складається з наступних елементів, що вимагають відповідей на питання: ідея, мета (навіщо робити?); кількість і якість об’єктів (що робити?); ресурси (з якими витратами?); застосовувані технології (як робити?); виконавці (хто повинний робити?); терміни (коли робити?); споживачі (для кого робити?); місце (де робити?); економічний, соціальний, екологічний, технічний ефекти (що це дає?).

Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково-обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб’єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії.

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Слід зазначити, що існує суттєва різниця між рішенням самим по собі та процесом його прийняття. Можна вважати, що рішення є остаточним результатом процесу, а процес прийняття рішень містить у собі лише “події, які ведуть до моменту вибору та відбуваються після нього”. Коли остаточний вибір зроблено, то саме рішення завжди містить у собі те , що А. Баркер називає “місцем звідки немає вороття”.

Згідно з Д.Дерлоу, моделі прийняття рішень відрізняються за способом мислення та терпимістю до двозначності. Графічне ілюстрування цих двох вимірів дає можливість сформувати чотири стилі у прийнятті рішень: директивний, аналітичний, концептуальний та біхевіоральний.

Основні моделі прийняття рішень

1. Класична (“синоптична”) модель

Модель базується па припущенні, що поведінка людини за певних обставинах буде логічною та її можна буде передбачити. Вважається, що суб’єкти, які приймають рішення, діятимуть раціонально (одержуючи точну інформацію, вони приходитимуть до логічного висновку щодо рішення, яке спричинить бажаний результат). За даної моделі, ефективний процес прийняття рішень складається з таких логічних кроків: визначення проблеми; прояснення проблеми та визначення цілей; формування альтернатив; оцінка альтернатив; порівняння прогнозованого результату по кожній альтернативі з цілями; вибір однієї з альтернатив, яка в найбільшій мірі задовольняє поставленим цілям. Ідея раціонального прийняття рішень має місце у західному менеджменті; вона дуже бажана й передбачувана.

2. Поведінкова модель

При використанні даної моделі:

— особа, яка приймає рішення не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішень та щодо всіх можливих альтернатив;

— особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.

Враховуючи ці характеристики, Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:

— поняття «обмеженої раціональності» (завжди існує рішення краще за прийняте);

— поняття «досягнення задоволеності» (намагання досягти оптимального рішення).

3. Ірраціональна модель

Модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:

— для вирішення принципово нових, незвичайних рішень;

— для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;

— коли менеджер або група менеджерів мають достатню владу, щоб нав’язати своє рішення.